Люди Поліграфкомбінату, які стали на захист України
За кожним робочим місцем на Поліграфкомбінаті «Україна» стоять люди. Фахівці, майстри, інженери, технологи, працівники виробничих підрозділів, які щодня виконують свою роботу та забезпечують виконання важливих державних завдань.
Але з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну для багатьох наших колег звичне життя змінилося. Вони залишили робочі місця та стали до лав Сил оборони України, щоб захищати державу.
Серед наших працівників, які були призвані на військову службу та сьогодні боронять Україну, — Андрій Адаменко, Олександр Зіва, Ігор Коновал, Ігор Прокопенко, Андрій Русиняк, Євгеній Трофімчук, Олексій Занкевич, Станіслав Литовченко, Олександр Михайловський, Олександр Паладій, Ярослав Пашко, Микола Прокопенко, Олександр Соловко, Михайло Страшенко та Тарас Ясінський.
Це люди, яких ми знаємо не лише за військовою формою. До служби вони були нашими колегами — працювали у виробничих цехах, технічних та інших підрозділах підприємства, разом виконували щоденну роботу, вирішували професійні завдання, спілкувалися та будували свої плани.
Є серед наших колег і ті, хто після отриманих поранень були звільнені з військової служби та повернулися до роботи на підприємстві. На свої робочі повернулися Микола Гавриляко, Сергій Метленко, Віталій Томіленко, Дмитро Фомічев, Володимир Шляховий, Віталій Якименко та Людмила Дмітрієва.
Їхнє повернення до роботи — особлива частина цієї історії. Після служби, бойового досвіду та поранень вони знову стали до роботи й продовжили працювати поруч зі своїми колегами.
Є імена, які сьогодні ми вимовляємо з особливим болем. Серед наших працівників є ті, про кого ми чекаємо новин і продовжуємо сподіватися на повернення.
Сергій Панченко та Григорій Лазука — наші колеги, які вважаються зниклими безвісти під час захисту України.
За кожним із цих імен — конкретна людина, колега, друг, член родини. Їхні робочі місця, імена та історії залишаються частиною нашого колективу.
Ми пам’ятаємо їх.
Ми говоримо про них.
І продовжуємо чекати на звістку.
Сьогодні не можемо не згадати Сергія Сітарського, який пішов захищати Україну та загинув, виконуючи свій військовий обов’язок. Його ім’я назавжди залишиться в історії нашого підприємства та пам’яті колег.
Історії наших військовослужбовців — тих, хто зараз продовжує службу, тих, хто повернувся до мирної роботи, хто загинув, і тих, чию долю ми досі чекаємо дізнатися, — є частиною історії Поліграфкомбінату «Україна».
Бо за історією підприємства завжди стоять люди.
І сьогодні серед них — ті, хто захищає Україну.